07. 05. 20
Українська література 5Б
''Яблуня при вікні '' Слабошпицького Михайла
Яблуня була й не стара, але вже почала всихати, хоч ще родила великі яблука.
Вони достигали аж восени. З зелених повільно ставали білими, а потім непомітно жовтіли і падали.
Інколи навіть у хаті чутно було, як,прошелестівши між гілля, бухкалося яблуко об землю.
Костик тоді вибігав із хати і шукав те яблуко. Знаходив його в пожоївтілій жухлій траві і нюхав, бо любив той запах. А пахло яблуко медом і завжди світилося, начеб усередину його, якраз там, де зернятка, хтось уставив маленьку лампочку і засвітив її.
Якось батько сказав:
— Треба спиляти яблуню. Дуже застує вікно. Та користі з неї вже ніякої не буде — всихає...
— А як на мене, то хай би стояла,— озвалася на те мати.— Це ж пам'ять про діда Максима — ще він її посадив. А як садив, то казав: «Я, діти, вже не скуштую з неї яблук — ви їстимете та мене згадаєте...»
— Я б і не проти, але ж диви: в шибки гіллям упирається, майже в вікно залізла,— пояснив батько.
— Може, вона до нас у хату хоче,— сказав Костик, що чув ту розмову.
— Ну ти й придумаєш! — усміхнувся батько.
— А чому б і ні?
— У хаті дерева не ростуть.
— Шкода,— зітхнув Костик.— 3 яблунею було б цікавіше. І взимку вона не мерзла б. Може, сохне вона од морозів?
— А ти знаєш, Костику, правда. Морози торік і позаторік — як найнялися, ніколи наче таких не було.
— От бачиш, тату, чому вона сохне!
— А в нас за роботою яісось і руки не дійшли закутати яблуню на зиму. Тепер таки доведеться зрізати.
— Не треба зрізати,— попрохав Костик.— Як же ми будемо без неї?
— Іншу посадимо.
— Мені цієї шкода!
— Все одно ж пропаде.
— А може, не пропаде? Давай врятуємо її!
— Давайте спробуємо,— підтримала Костика й мама.— Деревина ж тільки почала всихати, а раптом — не пізно...
Коли настали холоди й зовсім облетіло листя, тато поспилював сухі гілки, а Костик з мамою обмазали глиною всі ті місця.
Потім обкутали стовбур старим непотрібним одягом. Ще й туго підперезали дерево мотузкою.
— Отепер їй тепло буде,— сказав Костик.— Не страшні ніякі морози.
Обкутана яблуня перестояла зиму.
А навесні вони зняли з неї той кожух і побілили стовбур вапном.
Щоб шкідливі комахи не заводилися і не псували кору. А коли настали зовсім теплі дні, яблуня викинула бруньки й зацвіла.
І на ній не було жодної сухої гілки.
— Житиме наша яблунька,— сказала Костикові мама.— Не помре деревина...
— Я знав, що так буде! Знав! — підстрибнув на радощах Костик.
І стоїть вона при вікні, світить білим цвітом і в хату, і на весь двір.
І хто не йде вулицею — неодмінно на неї дивиться. Бо дуже гарна та яблуня в цвіту.
Біла яблуня і біла хата стоять поряд. Одна на одну дивляться.
ЗАСТУВАТИ- закривати, затуляти собою що-небудь.
ПІДПЕРІЗУВАТИСЯ- затягуватися, підв'язуватися (звичайно по талії) ременем, поясом і т. ін.; накладати на себе ремінь, пояс
2. Відповісти на запитання
Математика 5Б
Яблуня була й не стара, але вже почала всихати, хоч ще родила великі яблука.
Вони достигали аж восени. З зелених повільно ставали білими, а потім непомітно жовтіли і падали.
Інколи навіть у хаті чутно було, як,прошелестівши між гілля, бухкалося яблуко об землю.
Костик тоді вибігав із хати і шукав те яблуко. Знаходив його в пожоївтілій жухлій траві і нюхав, бо любив той запах. А пахло яблуко медом і завжди світилося, начеб усередину його, якраз там, де зернятка, хтось уставив маленьку лампочку і засвітив її.
Якось батько сказав:
— Треба спиляти яблуню. Дуже застує вікно. Та користі з неї вже ніякої не буде — всихає...
— А як на мене, то хай би стояла,— озвалася на те мати.— Це ж пам'ять про діда Максима — ще він її посадив. А як садив, то казав: «Я, діти, вже не скуштую з неї яблук — ви їстимете та мене згадаєте...»
— Я б і не проти, але ж диви: в шибки гіллям упирається, майже в вікно залізла,— пояснив батько.
— Може, вона до нас у хату хоче,— сказав Костик, що чув ту розмову.
— Ну ти й придумаєш! — усміхнувся батько.
— А чому б і ні?
— У хаті дерева не ростуть.
— Шкода,— зітхнув Костик.— 3 яблунею було б цікавіше. І взимку вона не мерзла б. Може, сохне вона од морозів?
— А ти знаєш, Костику, правда. Морози торік і позаторік — як найнялися, ніколи наче таких не було.
— От бачиш, тату, чому вона сохне!
— А в нас за роботою яісось і руки не дійшли закутати яблуню на зиму. Тепер таки доведеться зрізати.
— Не треба зрізати,— попрохав Костик.— Як же ми будемо без неї?
— Іншу посадимо.
— Мені цієї шкода!
— Все одно ж пропаде.
— А може, не пропаде? Давай врятуємо її!
— Давайте спробуємо,— підтримала Костика й мама.— Деревина ж тільки почала всихати, а раптом — не пізно...
Коли настали холоди й зовсім облетіло листя, тато поспилював сухі гілки, а Костик з мамою обмазали глиною всі ті місця.
Потім обкутали стовбур старим непотрібним одягом. Ще й туго підперезали дерево мотузкою.
— Отепер їй тепло буде,— сказав Костик.— Не страшні ніякі морози.
Обкутана яблуня перестояла зиму.
А навесні вони зняли з неї той кожух і побілили стовбур вапном.
Щоб шкідливі комахи не заводилися і не псували кору. А коли настали зовсім теплі дні, яблуня викинула бруньки й зацвіла.
І на ній не було жодної сухої гілки.
— Житиме наша яблунька,— сказала Костикові мама.— Не помре деревина...
— Я знав, що так буде! Знав! — підстрибнув на радощах Костик.
І стоїть вона при вікні, світить білим цвітом і в хату, і на весь двір.
І хто не йде вулицею — неодмінно на неї дивиться. Бо дуже гарна та яблуня в цвіту.
Біла яблуня і біла хата стоять поряд. Одна на одну дивляться.
ЗАСТУВАТИ- закривати, затуляти собою що-небудь.
ПІДПЕРІЗУВАТИСЯ- затягуватися, підв'язуватися (звичайно по талії) ременем, поясом і т. ін.; накладати на себе ремінь, пояс
2. Відповісти на запитання
- Яке дерево росло біля хати? Хто його посадив?
- Чому батько хлопчика вирішив спиляти дерево?
- Як Костик із мамою догладали за яблунею?
Математика 5Б
Периметр квадрата.
Квадрат – прямокутник, у якого всі сторони рівні.
Периметр квадрата зі стороною а обчислюють так:
Р = а • 4.
Щоб знайти сторону квадрата, треба периметр поділити на 4.
а = Р : 4
|
Приклад. Знайдіть периметр квадрата зі стороною 5 см.
Розв'язання.
1 спосіб.
1) 5 • 4 = 20 (см) – периметр квадрата.
2 спосіб.
2) Р = 5 см • 4 = 20 см – периметр квадрата.
Відповідь: периметр квадрата дорівнює 20 см.
Приклад. Периметр квадрата дорівнює 20 см. Чому дорівнює довжина сторони квадрата.
Розв'язання.
1) 20 : 4 = 5 (см) – довжина сторони квадрата.
Відповідь: довжина сторони квадрата дорівнює 5 см.
1. Накресліть такі геометричні фігури. Знайдіть їх периметр
- Трикутник - 4, 6, 3см;
- Трикутник- 5, 3, 2 см;
- Квадрат, зі строною 6 см;
- Квадрат зі строною 3 см.
2. Відповісти на запитання
- Чому дорівнює довжина сторони квадрата, якщо периметр дорівнює 36 см?
- Чому дорівнює периметр квадрата зі строною 8 см?
3. Виконати завдання
Соціально-побутове орієнтування 5Б
Орієнтування в часі. кристування годинником
1. Виконати завдання на повторення
Ритміка 5Б
Виконувати вправи