Дивитися ролики. Розказати батькам, що цікавого дізнався
неділя, 24 травня 2020 р.
25. 05. 20
Українська література 5Б
1. Читати казку, переказувати
ДЮЙМОВОЧКА
Ганс Крістіан Андерсен
Частина 2
Ціле літо прожила бідна Дюймовочка одна-однісінька у великому лісі.
Вона сплела собі ліжечко з травинок і повісила його під листям лопуха, щоб дощик не замочив її. Вона їла солодкий квітковий пилок і пила росу, яку щоранку знаходила на листі. Так минули літо і осінь, наближалась зима, холодна, довга зима. Всі пташки, що так добре співали для неї, відлетіли, з дерев осипалось листя, квіти пов’яли; великий лист лопуха, під яким вона жила, скрутився, і від нього нічого не лишилося, крім пожовклої, сухої стеблинки.
Дюймовочка дуже мерзла, бо її платтячко зовсім порвалось. Вона сама була така ніжна і маленька, бідна Дюймовочка, вона могла замерзнути на смерть! Почав падати сніг, і кожна сніжинка для Дюймовочки була наче ціла лопата снігу для нас; адже ми великі, а вона була лише в один дюйм заввишки. Дівчина загорнулась в сухий листочок, але ж він не грів, і вона тремтіла від холоду.
Коло лісу, куди потрапила Дюймовочка, простяглось велике поле. Хліб уже давно зібрали, і тільки гола суха стерня стирчала з промерзлої землі. Дюймовочка пішла наче густим лісом. Вона так тремтіла від холоду! Та от вона натрапила на двері хатки польової миші. Це була маленька нірка, прикрита стернинками. Там жила польова миша в теплі й добрі. Вона мала помешкання, повнісіньке зерна, розкішну кухню і спальню. Бідна Дюймовочка стала під дверима, як бідна жебрачка, і попросила хоч шматочок ячмінного зерна — ось уже два дні ані крихітки не було у неї в роті.
— Ах ти, мале біднятко! — мовила польова миша, яка була доброю старою польовою мишею.- Заходь сюди, в мою теплу квартирку, і поїж зі мною!
Дюймовочка дуже сподобалась миші, і миша запропонувала їй:
— Ти можеш лишитися у мене на всю зиму, але ти мусиш чистенько прибирати помешкання і розповідати мені різні історії, я це дуже люблю.
І Дюймовочка стала робити все, що наказувала добра стара миша. Вони зажили дуже добре.
— Скоро у нас будуть гості,- сказала якось польова миша.- Раз на тиждень мене відвідує мій сусід. Він живе у себе в домі ще краще, ніж я. Там просторі зали, і він носить розкішну шубу з чорного оксамиту. От коли б тобі пощастило вийти за нього заміж, ти була б добре влаштована. Та тільки він сліпий. Ти муситимеш розповідати йому найкрасивіші історії, які тільки ти знаєш.
Та Дюймовочка зовсім не хотіла виходити заміж за сусіда,- адже це був кріт.
Незабаром він прийшов з візитом у своїй чорній оксамитовій шубці.
— Він такий багатий і такий розумний,-казала польова миша,- його квартира в двадцять разів більша за мою квартиру, та й вченості він неабиякої, але він терпіти не може сонця і прекрасних квітів, завжди кепсько говорить про них, тому що ніколи їх не бачив.
Дюймовочці наказали співати, і вона проспівала «Майський жук, лети, лети» і «Чернець пішов на луки». Зачарований її чудовим голоском, кріт одразу закохався в неї, але нічого не сказав, бо він був чоловік статечний.
Трохи згодом кріт прорив довгий підземний хід від свого дому до їхнього і дозволив польовій миші і Дюймовочці гуляти там, коли їм захочеться. Проте він попередив, щоб вони не лякались мертвої пташки, яка лежить в проході, справжньої пташки з пір’ям і дзьобом. Вона вмерла, напевно, зовсім недавно, на початку зими, похована саме там, де він прорив свій хід.
Кріт узяв у рот шматочок гнилючка, що світив, як вогонь, у темряві, і пішов сам попереду, освітлюючи довгий темний коридор. Коли вони дійшли до місця, де лежала мертва пташка, кріт уперся своїм широким носом у стелю і пробив у землі дірку, крізь яку в коридор просякло денне світло. Долі лежала мертва ластівка, її красиві крила були міцно притиснуті до тіла, ніжки й голівку вона сховала під пір’ячко. Бідна пташка вмерла від холоду.
Дюймовочці стало дуже шкода її, вона ж так любила всіх маленьких пташок, вони їй так добре співали і цвірінчали ціле літо. Але кріт штовхнув пташку своєю короткою лапою і сказав:
— Вже не пищатиме більше! Це жахливо — народитися малою птахою. Дякую долі, що моїм дітям це не загрожує: така птаха нічого не має, крім свого «цвірінь-цвірінь», і їй доводиться взимку помирати з голоду!
— Звичайно, так тільки й може сказати розумний чоловік,- мовила миша.- Що мають птахи з своїм «цвірінь», коли надійде зима? Тому вони й вмирають від холоду, та голоду, проте й у — цьому находять щось величне.
Дюймовочка не сказала нічого, але коли кріт і миша повернулись спиною до пташки, вона схилилась над ластівкою, одгорнула пір’ячко на голівці пташки і поцілувала її в заплющені очиці.
«Може, це та сама, що так чудово співала мені влітку,- подумала вона.- Скільки радості ти дала мені, мила, гарна пташко!»
Потім кріт знову загріб дірку, в яку просякало денне світло, і відвів своїх дам додому. Вночі Дюймовочка зовсім не могла заснути. Вона встала з свого ліжка і сплела з сухої травички велику гарну ковдру, пішла і закутала нею мертву пташку. З боків, під крилечка, вона підмостила м’яку вату, яку знайшла в комірці у миші, щоб пташці було хоч трошки тепліше лежати в холодній землі.
— Прощавай, гарна маленька пташко! — мовила Дюймовочка.- Прощавай, і спасибі тобі за твої чудові пісні влітку, коли всі дерева були зеленими і сонце так ласкаво нам світило!
Вона поклала свою голівку на груди пташки і раптом злякалась: всередині наче щось стукотіло. То було серце пташки. Пташка не вмерла, вона тільки задубіла від холоду, а тепер відігрілась і знову ожила.
Восени всі ластівки відлітають у вирій, а коли якась запізниться, вона замерзає так, що падає, як мертва, на землю. Холодний сніг покриває її.
Дюймовочка тремтіла зі страху, вона так злякалась. Адже птиця була велика, дуже велика, порівнюючи з нею, такою крихіткою. Але дівчинка набралась сміливості, міцніше закутала ластівку, принесла листочок м’яти, яким сама вкривалась, і вкрила ним голівку пташки.
Другої ночі Дюймовочка знову тихенько пробралась до неї. Тепер бідолашна ластівка зовсім ожила, але була така слабка, що могла тільки ледь-ледь відкрити очі. Вона поглянула на Дюймовочку, яка стояла з шматочком гнилючки в руці замість ліхтарика.
— Дякую тобі, маленька чарівна дитинко! — сказала їй хвора ластівка.- Я так добре зігрілась! Я швидко зовсім зміцнію і зможу полетіти до теплого сонечка!
— О! — заперечила Дюймовочка.- Надворі так холодно, мороз, йде сніг. Лишайся у своєму теплому ліжку, а я ходитиму за тобою!
І вона принесла ластівці води в чашечці квітки. Ластівка напилась і розповіла їй, як поранила собі крило об кущ тернини і тому не змогла летіли так швидко, як інші ластівки, що полетіли далеко, дуже далеко, в теплі краї. Потім вона вже не могла далі летіти, впала на землю, а більше вже нічого не пам’ятала і зовсім не знала, як потрапила сюди.
Цілу зиму пташка лишалася під землею, і Дюймовочка піклувалась про неї і дуже її полюбила. Ані кріт, ані польова миша про це не знали нічого, вони не терпіли бідної ластівки і не ходили повз неї.
Математика 5Б
1. Робити вправи за підручником
№ 477-485
Основи здоров'я 5Б
Дотримуватись правил карантину
Фізична культура 5Б
Виконуй вправи
пʼятниця, 22 травня 2020 р.
22. 05. 20
Українська мова 5Б
1. Списати текст, підкреслити головні члени речення
Травневе диво
Ласкаве сонце зігріває своїм теплом. Раненько ти біжиш до гаю. У тісній прохолоді ти бачиш справжнє диво. У високій траві біліє тендітна квіточка. На тонкій ніжці звисають перлини. Унизу вони схожі на крихітні дзвіночки. Широке листя, наче долоні, охороняє ніжну стеблину. Чуєш, як дзвенять ці дивні дзвіночки? Ти вдихаєш тонкий запах ніжної квіточки. Прекрасний дарунок лісу!
Здогадались, про яку рослину йде мова? Конвалії подарувала нам весна. Не загуби незвичайну красу лісової галявини.
Математика 5Б
1. Робити вправи за підручником стор. 80-81 № 469-476 Образотворче мистецтво 5Б
Малюємо мавпу
Соціально- побутове орієнтування 5Б Оновіть свої знання з правил дорожнього руху
2. Розташуй речення в правильній послідовності, щоб вийшов текст.
Фізична культура 5Б
Виконуй вправи за відео
понеділок, 18 травня 2020 р.
18. 05. 20
Украінська література 5Б 1. Читати твір, переказувати
Їхній сад
Слабошпицький Михайло
Навесні діти садили дерева. Дружним гуртом прийшли на сільський пустир і взялися до роботи.
Гукали й Гриця:
— Ходімо з нами!
А Гриць одмовився.
— Не хочу,— сказав їм.— Краще я в футбол гратиму.
— Висадимо дерева для нашого саду, тоді всі разом гратимемо,— пропонували йому.
— Ні, грати краще, ніж дерева садити. Садіть без мене.
І пішов, посвистуючи, з м'ячем на майданчик.
Але там нікого. Всі — на пустирі.
"Обійдуся і без вас",— сказав собі Гриць. І спробував сам грати в футбол.
Але хто ж грає у футбол сам із собою?
Сів Гриць на м'яч і задумався. Мабуть, треба було йому піти з хлопцями. Швидше б закінчили роботу, а потім бігали б за м'ячем. От якби це зараз хтось із них погукав його на допомогу, то він з радістю пішов би.
Та діти, певно, й забули про нього. Їм весело, бо вони всі разом.
А він — сам. І не знає, що йому робити.
Понурив Гриць голову і поплентався додому.
— Чому ж ти не грався? — запитала мама.— Так просився на майданчик — і зразу ж додому прибіг. Може, тебе хтось образив?
— Ніхто мене не образив.
— Твої товариші там граються?
— Ні, усі садять дерева.
— От молодці! Правда, сину?
Гриць потупив очі:
— Не знаю.
— А ти ж чому не з ними?
— Мені не хочеться садити дерева.
Мама сумно зітхнула і нічого йому на те не сказала.
Гриць трохи погрався з котом, позаглядав до кролів, побігав за півнем, подивився, як мати готує обід...
І засумував.
От якби пішов з усіма на пустир — не було б йому зараз нудно. Але хлопці теж винні — не могли гарненько його попрохати, щоб ішов з ними.
Сидів-сидів удома Гриць, отак журився-журився, а потім скочив і побіг до дітей.
Став збоку і дивився, як вони садять дерева. В нього аж руки свербіли теж узятися до роботи. Тільки чекав, що його попросять. Але ніхто не сказав йому й слова. Ніби Гриця тут і геть не було.
Постояв-постояв він і пішов, украй ображений, додому.
А вдома мама раптом сказала:
— Я так люблю садити дерева, піду попрацюю з дітьми. Гриць розгублено подивився на неї.
— Ти, мабуть, теж хочеш зі мною?
— Хочу.
— То ходімо разом. Бери лопату.
Прийшли на пустир, де вже стояло кілька рівненьких рядів саджанців.
Ще багато дерев посадили гуртом. А коли скінчили роботу, Грицева мама сказала:
— Уявляєте, колись отут виросте прекрасний сад... Ваш сад... І кожен, хто його вперше побачить, подумає: які ж ото молодці посадили дерева?
Дітям було приємно чути ті слова.
І Грицеві теж приємно.
Кожному приємно, коли почує добре слово про свою працю. Вийшло на небо сонце і здивовано дивилося на старий пустир. Ніби запитувало: а коли ж це тут з'явився молодесенький сад? Їхній сад...
Математика 5Б
1. Виконати завдання
2. Розв'яжи задачі
Основи здоров'я 5Б 1. Перевір себе
Фізична культура 5Б
Виконуй вправи
пʼятниця, 15 травня 2020 р.
15. 05. 20
Математика 5Б
→Повторювати таблицю множення і ділення←
Вправи на повторення
Периметр прямокутника, трикутника, квадрата
1. Виконати завдання
2. Виконати завдання
Українська мова 5Б
Вправи на повторення
→Часи дієслів←
1. Виконати завдання
Соціально-побутове орієнтування 5Б
1. Переглянь ролик
2. Послухай казку Аліни Туз ”Час бажань”.
Перекажи ту частину казки, яку ілюструє ця картинка.
Чому цю історію назвали казкою? Чи насправді вона казкова? Поясни свою відповідь. Пояснення можеш записати за допомогою смартфона, а потім прослухати: цікаво почути себе.
Чого навчає ця неказкова казка? Чому вона має саме таку назву?
Поміркуй, чи випадало тобі опинятися на місці друзів. Як ти діяв/діяла?
Знаєш, друже/подруго, зараз ніби так багато вільного часу, навіть до школи ходити не можна, але я нічого не встигаю. Зранку стільки справ запланувала: почитати, побавитися, подивитися мультик, допомогти бабусі, поговорити по телефону з Фоною... Але нічого не встигла: день надто швидко минув. У тебе також? Як усе встигати? Знайшла у журналі "Джміль" поради. Опрацюймо їх ☺. Діятимемо послідовно.
Визнач, чого ти хочеш.
Насамперед треба з'ясувати, що означає "встигати все". Усі справи можна розподілити на кілька груп, наприклад, таких.
А можна скласти табличку-план, як у Ромчика.
Вибери найважливіше.
Цікавих і потрібних справ дуже багато. Усього точно не встигнути. Як то кажуть, за двома зайцями поженешся - жодного не спіймаєш. Тому вчитимемося обирати головне. Заплануємо на сьогодні лише по одній справі з кожної групи. Не забувай, що є справи, які можна записати одразу до кількох. Наприклад, якщо ви разом із мамою виконаєте комплекс вправ з йоги, то і поспілкуєтеся, й позаймаєтеся спортом водночас!
Склади погодинний розклад на день.
Стеж за часом.
Щоб і справді досягти успіху, треба навчитися стежити за часом і завжди мати поруч годинник. А ще слід знати, де чатують поглиначі часу... Ось Мирослава запланувала пообідати за півгодини, але ввімкнула телевізор. Він "вкрав" 15 хвилин. Дівчинці здавалося, що вона обідає, але ложку до рота підносила дуже рідко. Тому, помивши посуд, побачила, що часу на малювання вже не лишилося. Сумно... Як завадити цьому наступного разу? Не вмикати телевізор тоді, коли це не заплановано!
